Київ. 16 травня. УНІАН. У столиці невдовзі запрацює новий музей – Музей шістдесятництва, що є філією Музею історії Києва.
Як повідомили УНІАН у прес-службі Київської міської державної адміністрації, впродовж тривалого часу громадська організація «Музей шістдесятництва» збирала різноманітні матеріали. Наразі їх близько 8 тис одиниць - від особистих речей до мистецьких творів, які стануть базою першої експозиції.
Напередодні відкриття Музей шістдесятництва, що розташувався у приміщенні Народного руху України на вул. Олеся Гончара, 33, проінспектував голова КМДА Олександр Попов. Він висловив переконання, що відкриття цього музею стане добрим подарунком не лише киянам до 1530-річчя від Дня народження столиці, а й усім українцям, адже цей період – значимий в історії всієї держави. Він також закликав киян приносити до музею нові експонати: сімейні фото, документи, особисті речі дисидентів.
«Культура шістдесятників охопила дуже багато київських родин, адже у нашому місті завжди було дуже багато інтелігентних, творчих людей. Переконаний, якщо експонати до цього музею принесуть самі кияни – він стане справді народним», - наголосив О.Попов.
В КМДА нагадують, ще 9 березня 2006 року Київська міська рада прийняла рішення, яке надавало Музею історії міста Києва дозвіл на створення його нової філії – Музею шістдесятництва. А 14 листопада того ж року на виконання цього рішення вийшло розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про Музей шістдесятництва – філію Музею історії міста Києва», однак фактичне створення закладу на той час так і не розпочалося. Зараз за дорученням голови КМДА роботи із відкриття Музею активізувалися.
***Період «шістдесятництва» за часом охоплює невеликий проміжок, починаючи з так званої «хрущовської відлиги» і до початку 70-х років XX століття.
У той час переважна більшість представників творчого кола української інтелігенції опинилася в ув’язнені чи зазнала інших переслідувань. Тоді також відбувся потужний вибух новітніх творчих ідей в літературі, мистецтві та науці. Проте через постійний спротив діючої влади, наявність жорстокої цензури у суспільстві вимушено доводилося поширювати нові ідеї через різні форми «Самвидаву». У рукописних саморобних книжках, газетах тощо під загрозою репресій поширювалися різні заборонені літературні твори, наукові праці та критичні до комуністичної влади статті.
