Йозеф Швейк. Славний земляк з дитячою душею

95 років тому у Києві народився один з найпопулярніших та, певно, найсимпатичніших літературних персонажів XX століття – бравий солдат Швейк.

З Києвом пов’язане життя багатьох літературних героїв. Запитайте у киян – і вам розкажуть про Турбіних, Паніковського, Проню Прокопівну та багатьох інших. 95 років тому у нашому місті народився і один з найпопулярніших та, певно, найсимпатичніших літературних персонажів XX століття – бравий солдат Швейк.

Київські пригоди солдата Гашека

Ярослав Гашек був затятим анархістом та антимілітаристом. І першу світову війну, у якій в складі клаптевої Австро-Угорщини брала участь маленька Чехія, він сприймав як одне з найбільших непорозумінь власної біографії.

З початку війни у Празі за журналістом Гашеком, автором дотепних фейлетонів, пильно слідкувала австрійська цензура. А він продовжував навідуватися до своїх улюблених пивних-господ, де і черпав теми та вишукував персонажів для своїх оповідань. "Якщо пиво приносили швидко, і у пана Ярослава були грошики, то фейлетон виходив коротким, а в інших випадках, в очікуванні знайомих завсідників, які мали можливість заплатити за бідного журналіста, твір виходив довшим, але без шкоди для стилю і змісту", - розповідає історик Віктор Киркевич.

Незабаром Ярослава Гашека, який, як стверджує історик, "не виносив армію, накази, дисципліну, тверезість", попри його спроби видати себе на призивному пункті за недоумкуватого, визнали придатним до служби і направили на фронт. "Майже три місяці єфрейтор Ярослав Гашек воював в складі 91-го стрілецького полку Австро-угорської армії, яка наступала до Галичини та Волині, його навіть було нагороджено медаллю. Вранці 24 вересня 1915 року біля Дубно полк добровільно здався в полон росіянам – і серед цих 509 солдатів та офіцерів був Ярослав Гашек", - пишуть дослідники Олександр та Діна Муратови.

Військовополонений Гашек опинився у фільтраційному таборі під Києвом, поблизу залізничної станції "Дарниця". Потім були поневіряння в російському Оренбурзі, а коли в 1916 році царська влада дозволила набирати в свої війська військовополонених чехів та словаків, Гашек повернувся до нашого міста. 

У Києві Ярослав Гашек стає активним членом Київського чеського земляцтва і регулярно публікується на сторінках журналу "Чехослован", причому пише під декількома іменами: фейлетони підписує справжнім іменем, статті у інших жанрах – псевдонімом Владімір Станко. У редакції Гашек править за багатьох: він і військовий репортер, і політичний оглядач, і фейлетоніст, і театральний критик, і коректор, і навіть поет.

Живе письменник у готелі "Прага", який тоді належав популярному адвокатові Вацлаву Вондраку, голові чеського спортивного товариства "Сокіл", на Володимирській, 36.

Втім, вираз "живе у готелі" не надто підходить для опису перебування Ярослава Гашека в нашому місті. Він постійно знаходиться у своєрідному чеському осередку Києва, і ще одна його адреса – Володимирська, 30: тут розташувалася редакція газети "Чехослован".

Саме тут пан Ярослав проводить майже весь свій час, часто спить в редакції, на великій полиці стелажу для готової продукції, підклавши під голову стос газет чи журналів та накрившись шинеллю.

Балагур, блискучий оповідач, цікавий співрозмовник та щирий шанувальник випивки Гашек, безумовно, є завсідником ресторанів та кав’ярень. Найчастіше його бачать у ресторані "Прага", в запашних "Слов`янській кав`ярні", "Цариці Тамарі" та "У Золотих воріт". І тут, як і в Празі, письменник вишукує персонажів для своїх фейлетонів і майстерно фантазує, додумуючи нові деталі до їх біографій.

Як стверджує Віктор Киркевич, саме у ресторації "У Золотих воріт" на вул. Ярославів Вал, 1, стався інцидент, який передував народженню Йозефа Швейка.

"Гашек зайшов до кав`ярні і, не питаючи дозволу у прапорщика, який сидів за столом, плюхнувся на стілець. Офіцер цілком мирно запитав, чому пан військовий сів, не запитавши дозволу. Гашек відмовився підводитися і при цьому нахабно заявив: "А чи знає пан прапорщик, хто такий Ян Жижка з Троцнова?". При спробі офіцера витягти шаблю з піхов Гашек розбив йому голову пляшкою", - розповідає історик.

Ярослава Гашека, звісно, негайно заарештували і відвезли до гарнізонної в’язниці в Борисполі. Там він пробув 11 днів, а вийшов зі стосом списаних аркушів: так без пива і співбесідників у тиші буцегарні було написано повість "Бравий солдат Швейк у полоні". "Саме в ній сформувався той узагальнюючий і безсмертний образ, який став центральним в прославленому романі "Пригоди бравого солдата Швейка за світової війни" і над яким Ярослав Гашек працював згодом у 1920-1923 роках", - пише літературознавець Леонід Хінкулов.

Швейк з породи дуже світлих людей

Повість "Бравий солдат Швейк у полоні" була не першим твором, в якому жив наш герой. Ще у 1912 році Ярослав Гашек видав збірку гуморесок "Добрий вояк Швейк та інші дивні історії". "Але той Швейк тільки мав спільне ім`я з вояком, народженим уявою письменника в Києві", - стверджує Леонід Хінкулов.

Перед від`їздом на фронт у травні 1917 року Гашек встиг прочитати повість на засіданні редакції "Чехослована", а у липні вона вже побачила світ в бібліотечці журналу.

Новий Швейк одразу припав публіці до душі – він був "родом з народу" і тому був цілком зрозумілим читачам. На думку літературознавця Сергія Нікольського, прототипом Швейка став денщик Франтішек Страшліпка, заповзятливий служака, який під час нетривалого перебування Ярослава Гашека на фронті вразив його своєю винахідливістю і кмітливістю, своїм вмінням виходити з честю навіть зі, здавалося б, безвихідних ситуацій. Звісно, деякі пригоди бравого солдата носять і автобіографічний характер.

Сам Швейк спершу справляє на читача враження недалекої та простакуватої людини: торговець собаками, якого вже один раз комісували з австро-угорської армії через "слабоумство", тепер знову їде на фронт у якості "гарматного м`яса". Насправді ж Швейк є талановитим саботажником і бунтарем, безкорисливим авантюристом, для якого діагноз "ідіотизм" є тільки прикриттям для несподіваних витівок і безкінечних байок "на всі випадки життя".

"Ми не можемо сказати, за що люди люблять Йозефа Швейка. Якби ми розібралися, за що, то, мабуть, нам би стало нецікаво. У тому і справа, що є та родзинка, яку розгадати пробують століття і, як бачите, ще не розгадали", - каже народний артист України Богдан Бенюк, який вже 16 років грає бравого вояка Швейка на сцені київського Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

За словами Богдана Михайловича, сутність Швейка – в тому, що "в будь-яких умовах він зберігає дитяче сприйняття навколишнього світу, і навіть катаклізми, які відбуваються довкола, завдяки його неймовірній дитячості рятують багато людей". "Це світлість душі, а ми знаємо, що кожен день іде боротьба за душу людську між темними і світлими силами. Світла сила перемагає, і Швейк – якраз з породи дуже світлих людей", - ділиться Богдан Бенюк.

На думку актора Їржі Влашека, який п’ять років поспіль грав солдата Швейка в одному з празьких театрів, бравого вояку люблять читачі і глядачі, бо часто… заздрять йому: "Чутливий і наївний Швейк викликає розчулення, співчуття і заздрість, тому що при всій жорстокості світу вміє зберегти світлу душу дитини". "Хто такий Швейк? Він, як казав сам Гашек, розумний ідіот – має практичний розум, знає мільйон історій на всі випадки життя, а його "ідіотизм" – це захисна реакція на абсурдність і несправедливість навколишнього світу", - переконаний пан Влашек.

Нове життя Йозефа Швейка

На жаль, Ярослав Гашек не встиг закінчити свій геніальний твір – він помер у неповні сорок років, і роман "Пригоди бравого солдата Швейка за світової війни" обірвався на половині розділу. Справу Гашека продовжив чеський письменник-фейлетоніст Карел Ванєк, опублікувавши роман "Пригоди бравого солдата Швейка у російському полоні", який, проте, не мав великої популярності.

Що ж до Йозефа Швейка, то він вже майже століття є натхненником театральних вистав, кінофільмів, літературних і музичних творів. Завдяки йому, наприклад, став всесвітньо відомим художник Йозеф Лада, який у 1924 році ілюстрував "Пригоди бравого солдата Швейка за світової війни".

Одним з найблискучіших українських швейків був Гнат Юра – засновник театру імені Івана Франка, який віддав своєму дітищу більше сорока років життя. Пам`ятник великому Акторові стоїть у сквері театру, і Гнат Петрович зображений саме у сценічному образі Швейка.

"Вистава про Швейка, у якій зіграв Гнат Петрович Юра, була своєрідною подією, її було дуже цікаво дивитися. Унікальний талант актора проявлявся у кожній деталі, у кожному кроці, у кожному подиху", - розповідає Богдан Бенюк.

Сучасна вистава "Швейк", каже Богдан Михайлович, сильно відрізняється від роботи Гната Юри. "Те, що ми зараз граємо – це зовсім інший час, зовсім інші люди, зовсім інша духовність. І інший Швейк. Я думаю, що коли грав Гнат Петрович, то це була вистава, наповнена багатьма персонажами. Ми ж зараз з Анатолієм Хостікоєвим граємо вдвох фактично сюжет чоловічих стосунків, які відбуваються з людьми в екстремальних ситуаціях", - розповідає він.

Цікаво, що для родини Бенюків Швейк взагалі став знаковим персонажем, такою собі родинною роллю. "Мій старший брат Петро, народний артист України, який працює в театрі імені Марії Заньковецької у Львові, також грав Швейка. Наш покійний тато ще перед війною брав участь у популярних тоді гуртках художньої самодіяльності і в нашому селі Биткові (Надвірнянського району Івано-Франківської області – ред.) грав Швейка. Це популярний персонаж, який живе своїм життям незалежно від політичних баталій, живе своєю філософією – і правильно робить", - продовжує Богдан Бенюк.

Міжнародне визнання

Образ Швейка з суто чеського став без применшення міжнаціональним. Він, наприклад, є невичерпним джерелом для екранізацій – уславленому воякові присвячено більше двох десятків стрічок. Починаючи з 1926 року за романом Ярослава Гашека та за його мотивами було знято фільми в Чехословаччині, Великій Британії, ФРН, Фінляндії, Бельгії, Данії, Португалії.

Радянський кінематограф тричі вдавався до образу славного вояка, в тому числі в 1943 році, випустивши стрічку "Нові пригоди Швейка", головні ролі в якому виконали незабутні Борис Тенін, Фаїна Раневська, Сергій Мартінсон та Сергій Філіпов.

На жаль, невідомим для глядачів залишився телефільм "Швейк у Другій світовій війні" у постановці Марка Захарова та за участі акторів Московського академічного театру сатири Зиновія Високовського, Спартака Мішуліна, Михайла Державіна, Георгія Менглета, Анатолія Папанова – у виставі піднімалася тема окупації Чехословаччини, яка через півроку після вторгнення військ країн Варшавського договору до цієї країни буда надто двозначною.

Доклала руку до світової літературної спадщини і Україна: в 2008 році побачив світ повнометражний мультиплікаційний фільм "Пригоди бравого солдата Швейка" (студія "Ялта-Фільм"), знятий, за словами творців, "про маленьку людину, яка потрапила в лапи безжальної війни". 

І, нарешті, певно, жодному з літературних героїв не присвячено таку велику кількість пам’ятників, як Йозефу Швейку. Скульптури славному воякові встановлено у польських містах Пшемисль і Санок, словацькому Гуменному, в українських Львові, Донецьку, Луцьку, Скелівці і, звичайно, в Києві.

"Великій епосі потрібні великі люди. Але на світі існують і невизнані, скромні герої, які не завоювали собі слави Наполеона. Історія нічого не говорить про них. Але при уважному аналізі їх слава затьмарила б навіть славу Олександра Македонського", - так писав про свого героя сам Ярослав Гашек. Ми ж сьогодні пишаємося тим, що бравий солдат Швейк, людина, яка за будь-яких обставин вміла залишатися людиною, є нашим земляком.

Олена Григор`єва, для УНІАН
Фото автора

УНІАН в Google News