Боротьба з підлітковим курінням: у пошуку ефективних методів

Боротьба з підлітковим курінням: у пошуку ефективних методів

Політика української держави у боротьбі з підлітковим курінням базується переважно на заборонних заходах. Її ефективність невисока. Проте органи влади і громадськість все ж таки роблять спроби змінити ситуацію на краще...

Політика української держави у боротьбі з підлітковим курінням базується переважно на заборонних заходах. Її ефективність невисока: країна залишається в числі світових лідерів з куріння неповнолітніх. Така ситуація обумовлена тим, що в Україні дуже мало уваги приділяють пропаганді здорового способу життя, і, чого гріха таїти, суворість законів компенсується необов`язковістю їх виконання.

Тим часом органи влади і громадськість все ж таки роблять спроби змінити ситуацію на краще. Втім, гучні «антитютюнові» піар-заходи часто спрямовані не так на пропаганду здорового способу життя, як на «розкручування» самих «активістів». Недавно реалізований у Деснянському районі Києва проект «Ми не продаємо алкоголь і тютюн неповнолітнім» може слугувати зразком вдалого використання сучасних інформаційних і комунікаційних можливостей у цій сфері.

Ініціатором проекту виступив голова Деснянської райдержадміністрації В.Жеребнюк. У його основі – методики запобігання курінню неповнолітніх, які вже показали свою ефективність майже у всьому світі. Вони базуються на стратегічній установці, згідно з якою роз`яснювальна робота і методична допомога працівникам роздрібної торгівлі – основний шлях до обмеження підліткового куріння. Проведені до і після реалізації проекту опитування 1000 продавців роздрібної торгівлі це підтверджують.

Ключовим заходом проекту став семінар для продавців тютюнових виробів, у ході якого було чітко роз`яснено вимоги чинного законодавства, яке забороняє продаж сигарет і алкоголю неповнолітнім, а також передбачену законами відповідальність за порушення заборони. В ході проекту всі точки продажу сигарет району було забезпечено методичними матеріалами – «пам`ятками» і наліпками, які інформують про заборону продажу тютюну особам, котрі не досягли 18-річного віку.

Важливо також, що в рамках семінару, безпосереднім організатором якого виступив Центр соціальних служб сім`ї, дітей та молоді при РДА, було проведено відеотренінг, у ході якого продавці вчилися відмовляти неповнолітнім, не доводячи ситуацію до конфлікту.

Зіставлення даних анкетування до і після семінару дало ось які результати:

на 9,9% збільшилася частка продавців, які чітко знають про відповідальність за продаж сигарет неповнолітнім;

на 14% зросла інформованість про вік, до якого заборонено продаж сигарет;

на 22,4% більше продавців тепер мають конкретні уявлення про відповідальність за продаж сигарет неповнолітнім;

на 29,1% збільшилися знання про суми штрафів за порушення законодавства;

на 21,3% більше продавців стали свідками відмови неповнолітнім у продажу сигарет.

Безперечним успіхом проекту стало те, що на фінальній його стадії 97,7% працівників роздрібної торгівлі заявили, що відмова у продажу сигарет підліткові у них не викликає труднощів.

При цьому 56,4% учасників анкетування висловилися за те, щоб збільшити кількість профілактичних заходів. І це ще один доказ того, що акценти в політиці держави, спрямованій на запобігання підлітковому курінню, повинні бути істотно зміщені у бік профілактики і пропаганди здорового способу життя.

Ускладнювати доступ молоді до сигарет потрібно. Але куди ефективніше (хоча й важче) переконати підлітка в тому, що куріння – це не його вибір. Простими заборонами (наприклад, забороною продажу сигарет у кіосках) цього досягти неможливо. Врешті-решт на тому місці, з якого приберуть кіоск, завжди з`явиться бабуся з картатою торбиною, на якій навряд чи красуватиметься наліпка «Я не продаю сигарети неповнолітнім».

Петро Орлов
 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter