Десять порад, як вижити у Києві

Десять порад, як вижити у Києві

Ці правила нескладні і начебто відомі всім, але саме їх недотримання може коштувати нам здоров`я і життя.

Часто, виходячи з квартири, ми не підозрюємо, скільки небезпеки може на нас чекати за дверима рідної домівки. УНІАН-Київ підготував декілька порад, як повернутися додому не тільки з гарним настроєм, ба більше – живим і неушкодженим. Ці правила нескладні і начебто відомі всім, але саме їх недотримання може коштувати нам здоров`я і життя.

Порада перша. Обережно, будинки!

Сучасні вулиці є чи не найнебезпечнішим місцем як для пішоходів, так і для власників авто. І якщо правила поведінки для водіїв чітко виписані в Правилах дорожнього руху, то пішоходам доводиться самотужки дбати про власну безпеку.

Фахівець Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф Микита Сингаївський рекомендує завжди ходити по центру тротуару, уникаючи стежок понад будинками. "Щозими та щовесни на голови громадян з дахів падають підталі бурульки і спресовані снігові брили, у стічних трубах замерзає вода, і старі кріплення, не витримуючи ваги, обвалюються. Крім того, всім пам’ятні випадки, коли навіть у центрі міста від фасадів будинків відколювалися фрагменти стін чи склепіння і під ними гинули кияни. У людини, яка йде понад будинком, може елементарно не вистачити реакції, щоб вчасно відстрибнути, тож варто ходити по центру тротуару і тим самим убезпечити себе від наглого удару по голові", - радить Микита Всеволодович.

Якщо ж вулицю завбачливо огороджено, а на даху чи на балконах будинку ведуться монтажні або будівельні роботи, не варто ризикувати і переступати через стрічку. "Скоріш за все, ви благополучно "проскочите" небезпечну ділянку, але шанс стати жертвою падіння конструкції є надто великим, щоб ризикувати власним життям", - додає спеціаліст.

Колишній співробітник Міністерства з питань надзвичайних ситуацій Людмила Шаєнко нагадує, що з вікон і балконів часто падають вазони з квітами, недбало поставлені кошики, коробки, інші важкі предмети. "У 1990 році на Печерську трагічно загинула трьохмісячна дівчинка – пляшка з-під шампанського, що її п’яна компанія викинула у прочинене вікно, влучила у дитячий візочок. Дитина від удару померла на місці. Цій безглуздій смерті можна було запобігти, якби мама не прогулювалася з дитинчам просто під будинком", - розповідає Людмила Вікторівна.

Порада друга. Повертаємося з висот на землю

Ще одна небезпека, яка постійно чатує в місті – це незакриті каналізаційні люки, різноманітні підземні комунікації, які недбалі працівники залишили неогородженими, звичайні ями, а в осінньо-зимовий сезон – промоїни, калюжі, кучугури снігу, ожеледь.

Заступник завідувача відділення медицини невідкладних станів Київської клінічної лікарні швидкої допомоги Максим Шевчук каже, що в зимові місяці кількість громадян, які постраждали від невдалого падіння на вулицях, збільшується у порівнянні з іншими порами року у 3-4 рази. "Численні, часто складні, переломи, розтягнення сухожилків, забиття, струси мозку – з такими травмами до нас прибувають пацієнти. Більшість з них могла уникнути травмування, якби була більш уважною на вулицях", - констатує лікар.

Максим Шевчук нагадує просту істину: на вулиці слід уважно дивитися під ноги, оминати підозрілі баюри, не намагатися перестрибнути через глибоку калюжу, не бігти по льоду чи спресованому снігу. "Дітям варто пояснити, наскільки небезпечними є відкриті отвори, незахищені труби, оголені дроти – їх треба оминати сьомою дорогою. А якщо ви самі побачили відкритий каналізаційний люк чи підозрілий кабель, не намагайтеся самотужки виправити ситуацію – подзвоніть до МНС і повідомте про небезпеку", - радить медик.

Порада третя. Стережись автомобіля!

Правилам переходу через вулицю нас привчають з дитинства. Однак все більше людей з власної необережності гинуть на київських магістралях. Управління Державтоінспекції Головного управління МВС у місті Києві стверджує, що останнім часом на дорогах столиці побільшало дорожніх пригод за участю пішоходів: тільки з 1 по 3 січня неадекватна поведінка громадян спричинила у Києві 36 ДТП, основними причинами яких стали перехід через вулицю у невстановленому місці, несподіваний вихід на проїжджу частину тощо.

Ще одна небезпека у період з осені до весни – недостатня видимість на дорогах. Київська ДАІ у зв`язку з цим радить мати на одязі світловідбиваючі елементи, щоб водії могли вчасно помітити пішоходів на дорозі. "Особливо важливо забезпечити такими елементами одяг дітей", - наголошують в управлінні.

Є і інші прописні істини безпечної поведінки на вулиці, до яких городяни, втім, часто ставляться абияк. Пам`ятаймо, що не варто ходити впритул до проїжджої частини – є небезпека бути зачепленим автомобілем. Обережним слід бути і на перехресті, особливо якщо на ньому розвертається транспорт: траєкторію руху бортів вантажівки, автобусу чи тролейбусу миттєво вирахувати важко, а натовп може унеможливити ваш маневр – і перехід через дорогу закінчиться лікарняним ліжком.

Порада четверта. Упораємося з натовпом

ХрещенняЮрми людей і наша поведінка в них – тема для окремих застережень. Часто, зненацька потрапивши в юрбу, ми губимося, починаємо панікувати, але вибратися не маємо змоги.

Психолог Олеся Галюн радить взагалі стерегтися великого скупчення людей, а, приходячи на стадіон, дискотеку, в метро, інші людні місця, завжди заздалегідь продумувати, як звідси виходити. "Уникайте скляних стін, перегородок, сіток, не давайте натовпу затиснути себе у тісних кутках і завузьких коридорах. Ухиляйтеся від епіцентру натовпу – саме тут є ймовірність отримати синці та переломи, коли юрба посуне в іншому напрямку", - каже вона.

Для того, щоб вийти з натовпу, Олеся Галюн пропонує, по-перше, заспокоїтися, щоб не допустити ані страху, ані оціпеніння. "Подивіться вгору і повільно порахуйте до десяти або пригадайте щось дотепне – це допоможе відволіктися. Опанувати себе допоможе і аутотренінг. Головне – не піддаватися паніці і намагатися не слухати, що кричать люди довкола. Адже ваше завдання – не почути новини юрби, а вибратися з неї живим і неушкодженим", - каже психолог.

Після того, як заспокоїлися, починайте шукати вихід з натовпу. "Тут є свої нюанси: якщо юрма рухається, наприклад, на станції пересадки в метро, то не пручайтеся їй – повільно йдіть разом з усіма, максимально зосереджено і спокійно. А щойно з`явиться щонайменша лазівка для відступу – пробирайтеся нею вбік від людей. Якщо ж натовп стоїть, можна вдати з себе, наприклад, п’яного або психічнохворого, можна зробити вигляд, що зараз ви втратите свідомість. Але найкраще спрацює, якщо ви зіграєте сценку "мене зараз знудить" – юрма гарантовано миттєво розступиться перед вами", - додає психолог.

Порада п’ята. Не битися, не сперечатися

Однак є серед нас і багато цікавих любителів добровільно влізти в юрму людей на вулиці, щоб подивитися, "що дають" або "що сталося". Часто-густо це стосується вуличних бійок, "розбірок" різного ґатунку, опитування жертв насильства чи пограбування.

"Не може бути нічого більш небезпечного, ніж роз’ятрена група, яка зібралася за "слідами гарячих подій", - попереджає Микита Сингаївський з Українського НПЦ екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. – Учасники вуличного інциденту можуть у запалі не розібратися, що ви всього-навсього сторонній спостерігач, і ви незаслужено заробите травми. Тож, якщо побачили на вулиці, що хтось б’ється або з`ясовує стосунки, покваптеся – викликайте міліцію або, побачивши кров, і швидку допомогу. Самі ж лишайтеся осторонь – задля власної безпеки".

Порада шоста. Сумки – вперед, навушники – геть

Йдучи вулицею або перебуваючи в громадському транспорті, подбайте про те, щоб гаманець з грошима і документи були у недоступному для злодіїв місці, найкраще – у внутрішній кишені сумки або рюкзака, куртки чи пальта. Саму сумку варто тримати перед собою, перекинувши ремінець через обидва плеча.

Юрист Ольга Максименко стверджує, що найчастіше у транспорті грабують тих, хто слухає голосну музику в навушниках або читає – такі люди просто не помічають, що біля них хтось вовтузиться у пошуках наживи. "У години пік будьте дуже уважними, дбайте про свої кишені і гаманці, адже забиті пасажирами вагони метро і автобуси – найкращі місця для "роботи" кишенькових злодіїв", - каже вона.

Якщо ж у громадському транспорті ви побачили грабіжника, який нишпорить у чужих кишенях, хапайте його за руку і здіймайте ґвалт – злодюжки дуже бояться саме розголосу, - додає юрист.

Порада сьома. А ми знайомі?

Ще одна небезпека, яка підстерігає нас на вулицях Києва – численні шахраї, мета яких – за будь-яку ціну спустошити наші кишені, ба навіть зазіхнути на наше рухоме чи нерухоме майно.

Психолог Олеся Галюн радить: у жодному разі не вступайте в будь-які розмови з незнайомими людьми, які просять "секундочку вашої уваги". Тим паче небезпечно кудись йти з такими тимчасовими співрозмовниками, приводити їх додому, позичати свій мобільний телефон, демонструвати вміст гаманця чи документи.

"Минулої осені до мене звернулося подружжя, яке не могло оговтатися від прикрого спілкування на вулиці з незнайомою жінкою. Молода заповзятлива пані запропонувала "розповісти про долю", а після нетривалої розмови зникла в невідомому напрямку – разом з гаманцями, мобільними телефонами і ключами від квартири. Того ж дня було вщент пограбовано і домівку. Після такого гіркого досвіду, поговоривши з психологом, чоловік з дружиною затямили, наскільки небезпечним може стати власна необачність", - розповідає Олеся.

Порада восьма. Тваринко, дай я тебе пожалію!

Пухнасті, хвостаті, бездомні – такі на вигляд нещасні – спілкування з безпритульними тваринами становить для городян велику небезпеку. Жалісливим киянам, які годують з рук вуличних котів і собак, гладять їх, приносять додому, варто пам’ятати, що тварини можуть бути переносниками багатьох небезпечних і навіть смертельних для людини хвороб – від токсоплазмозу до сказу.

У грудні 2011 року на території Подільського, Оболонського та Дніпровського районів Києва було введено карантин через зафіксовані випадки захворюваності тварин на сказ. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України причиною такої загрозливої ситуації назвала перш за все недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів та безвідповідальність та необачність громадян, які "вступили в контакт" з безпритульними тваринами.

За дорученням першого заступника голови КМДА Олександра Мазурчака Головне управління ветеринарної медицини, Центр ідентифікації тварин та районні держадміністрації проводять роз’яснювальну роботу серед населення про небезпечність сказу та заходи щодо профілактики і боротьби із хворобою, а КП "Притулок для тварин" активізував роботу з відлову безпритульних тварин у зонах карантинних обмежень.

Тож, якщо на вулиці ви побачили змерзле зворушливе цуценя чи котика, якого так хочеться попестити і зігріти, добре подумайте, чи сумісний такий порив зі смертельною небезпекою, яку щонайменша подряпина або укус, завдані твариною, можуть становити для вашого здоров`я.

Порада дев`ята . Небезпечні прогулянки нічним містом

На окрему увагу заслуговує небезпека перебування на вулицях у вечірній і нічний час. Усі, здавалося б, знають ці елементарні істини: не ходити поночі поодинці, уникати неосвітлених вулиць, провулків, дворів, не "давати прикурити" незнайомим людям, здіймати галас, якщо вас переслідують.

Втім лікаря Максима Шевчука з відділення медицини невідкладних станів Київської клінічної лікарні швидкої допомоги подекуди вражає безклопіття городян, які не дбають про власну безпеку, повертаючись в темряві додому. "Найчастіше жертвами нападників на нічних вулицях стають дівчата і молодики, які йдуть з нічних клубів чи святкувань. Короткі спідниці або святкове чи яскраве вбрання, запах алкоголю, нетверда хода – це завжди привертає увагу злочинців. Щоночі до нас привозять з два десятки громадян, які через власну необачність були не тільки пограбовані, але й отримали від зловмисників важкі травми", - розповідає медик.

Максим Володимирович радить після нічної робочої зміни або свята не ризикувати життям і здоров`ям і не йти пішки вулицями. "Попросіть когось зі знайомих підвезти вас додому або викличте таксі. Якщо ж такої можливості немає, знайдіть собі попутника і йдіть додому разом. Увагу злочинців у більшості випадків привертають саме самотні громадяни", - стверджує він.

Порада десята. Допомога з перших рук

Як би не мріялося і не бажалося, але час від часу на вулицях ми все ж таки потрапляємо у прикрі і небезпечні пригоди або стаємо їх свідками. І нехитрий набір предметів першої необхідності, який не забере в сумці багато місця, завжди може нагодитися.

Наприклад, фахівець Українського НПЦ екстреної медичної допомоги і медицини катастроф Микита Сингаївський завжди має при собі нашатирний спирт, бинт, складаний ножик, ліхтарик, "сухі" туристичні сірники і свисток. "Я завжди зможу допомогти людині, яка зомліла на вулиці, ще до приїзду бригади швидкої допомоги. Кожен з нас має знати, як накласти на кінцівку тимчасову шину, зробити штучне дихання, як діяти при епілептичному нападі. Часто саме перша допомога рятує життя людей, які стали жертвами вулиці", - каже він.

Так, додає Микита Всеволодович, усього не передбачиш і від усього не застрахуєшся. "І булгаковський Воланд казав, що цеглина нікому просто так на голову не звалюється – у кожного своя доля. Але дбати про власну безпеку ми зобов’язані. Не варто шарахатися від усіх і всього. Слід добре підготуватися – і вулиці перестануть приховувати у собі потенційну небезпеку", - резюмує спеціаліст.

Олена Григор`єва, для УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter