Американський президент Франклін Рузвельт сказав колись, що будь-який уряд, як і кожна сім`я, може витратити більше грошей, аніж отримав. Але ті, у кого це стає звичкою, рано чи пізно опиняються в притулку для жебраків.
Українські ж політики, на жаль, більше знають іншого американця – Бенджаміна Франкліна. І не так за його діяльність, як за портрет на стодоларовій купюрі. Однак я радив би їм прислухатися до слів президента, котрий успішно очолював країну під час економічної кризи 30-х років та під час Другої Світової війни. Адже краще вчитися на уроках Рузвельта, аніж на уроках "арабської весни" 2011-го. Безпечніше для політиків.
Шкода, але поки що українські можновладці цього не розуміють. І справа не лише в тому, що влада витрачає грошей більше, аніж отримує реальних надходжень, а в першу чергу в тому, як саме вона це робить.
Бюджет України на 2012 рік можна охарактеризувати одним словом – антисоціальний. По суті, після його ухвалення парламент можна розпускати, а уряд – відправляти у відставку. Бо в документі червоною лінією проходить реальне розділення України на бідний народ та багатих політиків.
Газові переговори з Росією провалено, ціна на енергоносії в бюджеті закладена надвисока. Результатів реформ ми так і не побачили. "Покращення життя уже сьогодні" настало, але тільки для надто вузького кола людей. Влада так і не виконала обіцянку скоротити витрати на утримання держустанов 20-30%, хоча ще рік тому переможно звітувала про адміністративну реформу, за якою начебто на третину скорочено міністерства і відомства. Чому ж тоді у бюджеті на 2012 рік видатки на утримання Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів зросли?
Більшість же громадян знову опинилися на межі виживання. Прожитковий мінімум для працездатного українця – 1 134 грн. Для того, аби прожити на таку суму, потрібно проявити неабияку фантазію і аскетизм. Хворіти ж при цьому забороняється, бо витрати на медицину зменшили на 2 млрд. гривень. Натомість збільшено фінансування Генеральної прокуратури, СБУ, МВС, Державної судової адміністрації, тощо. Тож, виникає питання: а яку країну ми будуємо – соціальну чи поліцейську? Чи ці гроші потрібні силовикам, аби активніше вибивати податки з підприємців? Бо 2012 року їх планують стягнути на 6 млрд. гривень більше, ніж у попередньому.
Ситуація в регіонах теж невтішна. Влада говорить про розвиток місцевого самоврядування та насправді іде його ліквідація. Найяскравіше тому підтвердження – Київ.
Міська рада прийняла бюджет столиці 2012. Скажу відразу, що фракція "УДАР" за нього не голосувала. Бо назвати цей документ збалансованим язик не повертається. Добре пам`ятаю, як минулого року керівники КМДА били себе в груди і розповідали депутатам про "найреальніший бюджет за останні роки". Минуло 12 місяців. І що ми бачимо? Більше 2 млрд. гривень недовиконання, повний провал бюджетної політики. Невже саме у цьому полягає "реальність"документу?
Бюджет Києва-2012 не надто відрізняється від попереднього, він навіть менший на 900 млн. і складає майже 16,4 млрд. гривень. І так само виникають величезні сумніви у його виконані.
Стає очевидним – це бюджет піар-акцій для столичної влади і виживання для більшості киян. Він просто закріплює тенденцію, коли місто опиняється у повній залежності від центру. Та керівників КМДА це, вочевидь, не надто бентежить, бо вони, як солдати партії, керуються думкою її лідерів, а не киян. Живуть за принципом Остапа Бендера і хитають головою на Кабмін – мовляв, "запад нам поможет". Тільки в Уряді й без Києва є куди гроші витрачати.
Наприклад, раніше обіцяли виділити Києву 4,5 млрд. гривень з держбюджету на розвиток столиці. Та сьогодні ця сума зменшилася до 1 млрд. А дискримінаційна норма Бюджетного Кодексу, за якою Київ – єдине місто в Україні, котре віддає центру 50% податку на доходи фізичних осіб, лишилася. Минулого року кияни віддали біля 7 млрд., цього року віддадуть трохи більшу суму. Натомість ми отримуємо крихти з барського столу і обіцянки, які не виконуються.
У таких умовах не доводиться говорити про розвиток столиці. В бюджеті лише закладені кошти на основні виплати, зарплати, енергоносії, тощо. Оптимістичних речей в бюджеті не надто багато. Але і вони, скоріш за все, лишаться на папері. Про що можна говорити, коли Світовий банк прогнозує Україні зростання ВВП на рівні 2,5%, державна влада орієнтується на 3,9% в цілому по країні, а київські чиновники хочуть отримати більше 5%. Їхньому оптимізму можна лише позаздрити.
Хоча, ймовірно, влада не бачить для себе іншого вибору, аніж робити гарну міну при поганій грі. Бо головна її мета – наступні вибори мера. Саме під це в бюджеті збільшено фінансування кишенькових комунальних ЗМІ, котрі за законом належать громаді, а фактично обслуговують владу і вже давно працюють іі рупором. Влада знаходить кошти на різноманітні заходи, але не може виділити 120 млн. на реконструкцію сміттєспалювального заводу "Енергія", аби кияни не дихали шкідливими речовинами з нього. Виділяється 24 млн. гривень на нові фонтани (уявляю, з яким пафосом їх будуть відкривати), але на ремонт аварійних ліфтів по всьому місту дають лише 5 млн. Цікаво, що на ремонтні роботи в будівлі КМДА і заміну ліфтів передбачено аж 3,5 млн.! При цьому, "не знайшли" грошей на 20% муніципальні надбавки вчителям, медикам і працівникам культури.
Подібних моментів у бюджеті – немало. Вони – той лакмусовий папірець, який показує справжнє ставлення керівників міста до Києва. Столиця для них – не місто з тисячолітньою історією, а середньовічна вотчина, котру їм дали в управління. Бюджет – не кошти громади, а валіза з грошима, які можна витрачати на свій розсуд. Але вони забувають одну річ – сьогодні влада може робити все, що завгодно, але завтра своє слово скажуть люди. Й вони чудово бачать де реальні справи, а де гарна картинка. Вибори, слава Богу, ще ніхто не відміняв. І 2012 вони пройдуть не лише у Києві, але й по всій Україні. Переконаний, вони стануть холодним душем для нинішньої влади.
Віталій Кличко, депутат Київради, лідер фракції "УДАР"
