До уваги київських роззяв, розтяпак і забудьків

До уваги київських роззяв, розтяпак і забудьків

Співробітники метрополітену попереджають: якщо у вагоні або на пероні ви знайшли "безпритульну" сумку, не поспішайте самостійно нести її до бюро знахідок – вона може виявитися небезпечною.

Стрімке сьогодення давно привчило нас до високих темпів пересування містом. Заковтнувши зранку сніданок і запивши його філіжанкою кави, ми цілий день біжимо: на роботу, ділову зустріч, на батьківські збори до школи, до басейнів і театрів, згодом – знов-таки, додому. І часто, діставшись пункту призначення, дехто з нас схаменеться: забув у метро сумку з харчами, лишив десь рукавички, знову загубилася парасоля, ба гірше – ланцюжок, браслет чи гаманець. Цінні речі та гроші, певно, знайти вже не вдасться. Інші ж речі є шанс виявити у столичних бюро знахідок.

"Виходячи з вагона, не залишайте своїх речей"

Бюро знахідок Київського метрополітену на станції "Нивки" Святошинсько-Броварської лінії щодня приймає десятки залишених забудькуватими пасажирами речей. Незалежно від пори року це документи, ключі, сумочки і барсетки. Восени та взимку завсідниками бюро стають рукавички, парасольки, шапки, влітку – пляжні сумки, сонцезахисні окуляри, хустки і панамки.

"Улітку гублять навіть шезлонги, надувні матраци і капці-шльопанці, взимку – лижі, ковзани і дитячі санчата. Позаминулого червня нам принесли велику пляжну парасольку. Господар досі не з`явився", - розповідає співробітниця бюро знахідок Київського метрополітену Тамара Колч. А от паспорти, посвідчення, студентські і читацькі квитки і навіть свідоцтва про шлюб, за її словами, до бюро надходять регулярно. "Протягом доби, як правило, близько 10 громадян залишають свої документи в вагонах поїздів або на лавах на платформах", - каже жінка.

У бюро знахідок вокзалу "Київ-пасажирський" масштаби "надходжень" значно більші, адже документи і речі тут залишають і кияни, і численні гості столиці. "До нас потрапляють різні речі, найчастіше – ручна поклажа, дорожні сумки, пакети з продуктами, які збирали в дорогу, документи. Трапляються і великі валізи, і кофри з костюмами, відсутність яких, як на мене, важко не помітити у своєму багажі. Але люди поспішають, їхнє майно лишається на вокзалі, а потім його приносять до нас", - розповідає співробітниця бюро Галина Банних.

Це не ви рептилію загубили?

Кожен співробітник київських бюро зі задоволенням розповість вам про незвичайні і навіть екзотичні знахідки. Наприклад, оператор бюро знахідок однієї зі столичних служб перевезень Олександр Сєров, каже, що щомісяця пасажири забувають в таксі котів у "переносках", хом’ячків в коробках, навіть акваріумних рибок.

Але найбільше запам’ятався Олександру залишений в автомобілі переносний тераріум. "Прозорий бокс з двома яскравими змійками стояв на підлозі за сидінням водія, і таксист побачив його тільки після кінця робочої зміни. Нам довелося терміново консультуватися з ветеринарами, щоб з`ясувати, чи не отруйні ті змії і чи треба їх годувати. Слава Богу, що господар пропажі швидко знайшовся", - посміхається Олександр.

Для Тамари Колч найбільш пам’ятними знахідками за останні півроку були вечірня сукня, швейна машинка, системний блок комп`ютера, килим і велика картина. До речі, робота невідомого художника так і не була витребувана, тож досі прикрашає бюро знахідок Київського метрополітену.

От який роззява – ліві двері справа

Найчастіше речі в транспорті гублять школярі і студенти. Конспекти, підручники, зошити, шкільні щоденники, журнали, комікси, студентські і учнівські квитки – постійні "відвідувачі" бюро знахідок Київського вокзалу. Галина Банних пригадує, як на початку минулої осені до неї прийшла мама 9-річного хлопчика з цілим списком загублених сином речей. Тут на забудька вже чекали і книжки, і щоденник, і кеди, і спортивний костюм, які малий протягом тижня встиг загубити в приміській електричці.

"А нещодавно до бюро навідалася зграйка зарюмсаних студенток-першокурсниць. Готувалися до університетського свята, всю ніч малювали плакати-стінгазети, а потім забули стос на лаві на пероні. Від нас виходили щасливі і усміхнені – свято попри інцидент відбулося", - посміхається Галина Іванівна.

До речі, вона про всяк випадок завжди тримає в шухляді робочого столу пляшечку з нашатирним спиртом і пігулки валідолу. "Приходять пенсіонери за пенсійними посвідченнями або сумочками і не втримують емоцій – плачуть, бо надто перенервували, що не знайдуть пропажу, а на оновлення документу знадобиться чимало часу. Тут і серце прихопити може, і свідомість у нас втрачають", - каже Галина Банних.

А Тамара Колч розповідає, як один чоловік приїхав до Києва нібито у відрядження, а насправді – щоб на один день сховатися від усього світу. "Він загубив у метро своє портмоне з безліччю візиток. Якщо у втрачених речах є номери телефонів, ми обов`язково телефонуємо, щоб розшукати власника. І в цьому випадку дзвонили – до Одеси, Дніпропетровська... Цей львів`янин примчав до нашого бюро блискавично. "Мені дзвонять з усієї України, що я в Києві гаманець загубив! Відпочив, називається!" – заволав, забрав своє портмоне і здимів", - сміється Тамара Миколаївна.

Небезпечні знахідки

Співробітники метрополітену попереджають: якщо у вагоні або на пероні ви знайшли "безпритульну" сумку, не поспішайте самостійно нести її до бюро – знахідка може виявитися небезпечною, і за правилами пропажу повинні принести працівники міліції або чергові по станції.

Минулого року, наприклад, на станції "Університет" було знайдено сумку, з якої стирчали дроти і пружини. "Станцію терміново закрили, підходи до неї очепили, знахідку перевірили криміналісти. Хвала Богу, що сумка виявилася безпечною, а от якби вона була, приміром, з вибухівкою, трагедії б не уникли", - прояснює співробітник Шевченківського відділення органів внутрішніх справ Микола Дяченко.

"У водіїв столичних служб таксі є чітка інструкція: всі сумки, залишені пасажирами в автомобілях, мають здаватися до бюро знахідок чи відділення міліції і перевірятися на предмет вибухонебезпечності", - підтверджує Олександр Сєров.

Пропажу віддадуть тільки по паспорту

На кожного "безхатченка" у бюро знахідок складається докладний акт-опис. Після цього речі і документи чекають на своїх господарів ще півроку, а потім за рішенням спеціальної комісії відправляються на утилізацію. За радянських часів речі, по які до бюро не звернулися господарі, здавалися в комісійні магазини, а зараз, у вік суцільного зарубіжного секонд-генду, просто знищуються, - оповідає Галина Банних.

Отримати свою річ у бюро знахідок можна тільки за пред`явлення паспорта або іншого дійсного документа з фотокарткою власника. Тамара Колч нагадує, що забудько має детально описати свою пропажу – щоб виключити можливість потрапляння речей до рук шахраїв. "Ми вимагаємо точно вказати, що лежить в гаманці або портмоне, які речі знаходяться в сумці, як виглядає шалик, парасоля чи рукавички. Прості речі описати, звичайно, складно, але ми мусимо бути певні, що віддаємо річ справжньому господарю, а не шукачеві наживи", - пояснює співробітниця бюро.

Вона додає, що за зберігання загублених речей у бюро знахідок метрополітену власник має заплатити з розрахунку 55 копійок на день. "От такі у нас смішні ціни залишилися", - сміється Тамара Колч.

Бюро знахідок повертає душевний спокій

До речі про цифри. За перше півріччя 2011 року доходи Київського метрополітену склали 475,1 млн. грн., в тому числі від перевезень пасажирів – 358,1 млн., від надання площ в оренду – 9,6 млн., від надання площ для розміщення реклами – 3,9 млн., від надання послуг стороннім організаціям – 12,1 млн. грн.

Але жодна тисяча з цих мільйонів не була витрачена на інформування пасажирів про існування бюро знахідок: в жодному вагоні, на жодній станції підземки ви не знайдете ані табличок з номером телефону бюро знахідок, ані елементарного повідомлення про його місцезнаходження.

"Засмучені люди часто просто не знають, що їх речі не втрачено остаточно. Пасажири щодня передають нам знайдені в вагонах речі, а ми несемо їх до бюро. Будь-хто з працівників метрополітену завжди підкаже, де може бути пропажа, як її отримати", - нагадує чергова по станції "Берестейська" Оксана Зайченко.

"Люди хочуть допомагати одне одному. Людина, втративши навіть незначну, здавалося б, дрібницю, позбавляється частинки себе. А знайшовши її, знаходить рівновагу. І тому бюро знахідок робить дуже добру справу: воно не просто повертає людям речі, воно дарує нам душевний спокій, повертає нам нас самих", - підсумовує психолог Світлана Дейнеко.

Олена Григор`єва, для УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter