Луцьке Євангеліє XIV ст.: як наші пращури любили Бога

Луцьке Євангеліє XIV ст.: як наші пращури любили Бога

"Пам’ятка збережена ціною життів і подвигів… У церковнослов’янському тексті повно рис української мови". У Києві презентували факсимільнє видання предтечі Пересопниці.

Українська Православна Церква 21 жовтня презентувала в Києві факсимільнє видання унікального твору XIV ст. - Луцьке Євангеліє, перевидання якого здійснила Волинська єпархія УПЦ.

Митрополит Луцький і Волинський НІФОНТ

"ЛУЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ - СВІДЧЕННЯ ТОГО, ЯК НАШІ ПРАЩУРИ ЛЮБИЛИ БОГА"

"Історія Православної Русі сьогодні відкриває себе знов по-новому. У Луцьку ми шукали місце, щоб трохи розширити, або збудувати корпуса для студентів Луцької духовної семінарії. Ми просили, щоб там, де був Красногорський Спаській монастир, нам виділили клаптик землі. Зачепившись за це, відкрилося, що там було написане Євангеліє.

І отець Онуфрій став шукати історичні довідки. Зрозуміло, що вони тепер знаходяться в Москві, у центральній бібліотеці. На початку лютого 2010 року я зустрівся з директором бібліотеки Олександром Вислом. Поговорили, що ми хочемо перевидати цей скарб Волинської землі, і отримали дозвіл. І з Божою допомогою ми маємо таке гарне Євангеліє.

Що мене особисто втішає, що коли відкриєш сторінки, тут жодної помилки, жодної правки. Сучасна друкована література – це помилка на помилці. А це – рукопис. Яке мало бути терпіння у тої людини, яке глибоколюбляче християнське серце, яке з любов’ю і терпінням виводило кожну літеру у цій Святій Книзі. Їй вже майже 700 років. І я радий, що сьогодні ми тут можемо представити цю святиню, для того, щоб люди знали як наші пращури вірили, як любили Бога, як намагалися по собі залишити добру пам`ять".

Секретар предстоятеля УПЦ, архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (ДРАБИНКО)

"МИ МОЖЕМО ПОДИВИТИСЯ ЯКИМИ МИ БУЛИ, ЗВІДКИ ПІШЛИ, І КУДИ ПРЯМУЄМО"

"Хотілося б подякувати владиці Ніфонту, Луцькій духовній семінарії, котра дуже активно займається на поприщі просвітництва, духовних пам’яток, всього того, що є надбанням нашого народу, духовної спадщини. Владико, сердечні вітання, з нагоди факсимільного видання Луцького Євангелія - воно було предтечею Пересопницького Євангелія, річницю написання якого ми святкуємо цього року.

Нехай ще багато-багато духовних пам’яток будуть доступні для широкого кола читачів і тих людей, що вивчають ці пам’ятки. Оскільки до одного екземпляру, що знаходиться у бібліотеці, ми не можемо доторкнутися і побачити первісний його вигляд. В даному випадку ми можемо доторкнутися майже до першоджерела, мати можливість його вивчати, і тим самим, перегорнувши сторінки нашої історії, подивитися якими ми були, звідки ми пішли, і куди ми прямуємо".

 

Голова Синодального відділу УПЦ "Місія Церква і культура" ігуменя Серафима (ШЕВЧИК)

"УКРАЇНА МОЖЕ ЗДИВУВАТИ СВІТ"

"Мабуть вперше за роки незалежності України Церква зробила нам такий подарунок через співпрацю з Російською державною бібліотекою. На жаль, найцінніші, найдавніші наші раритети, пам’ятки, знаходяться поза межами України, в Росії. Єдине, що ми можемо – відтворювати пам’ятки. Ми видавали те, що є в Україні – Пересопницьке Євангеліє – цей мегапроект був здійснений до 1020-ї річниці Хрещення Київської Русі.

Співпраця з Російською державною бібліотекою – це лише початок, тому що наші історичні пам’ятки, давньоруські пам’ятки, мають бути доступними. Їх повинні мати на руках і науковці, всі хто вивчають історію мови, культури, духовності, писемності і т.д.

До Євро-2012 ми готуємо декілька цікавих культурних проектів, декілька сенсацій, поки ми не будемо про них розголошувати, але повірте, і Європа, і співвітчизники побачать, що Україна може здивувати світ".

Автор проекту, голова Видавничого відділу Волинської єпархії архімандрит Онуфрій (КУЦ)

"ПАМ’ЯТКА ЗБЕРЕЖЕНА ЦІНОЮ СТРАЖДАНЬ І ПОДВИГІВ"

"Авторство Луцького Євангелія належить невідомій людині, і приємно те, що вона вклала талант в те, що робила. Нині Луцьке Євангеліє є однією із 128 рукописних пам’яток України - за книгою Якима Запаска "Рукописні пам’ятки України". Пам’ятка є однією з найдавніших східнослов`янських рукописів, що зберігся дотепер. Пам’ятка об’єднала багатьох людей, які взяли участь у цьому проекті. Сам Яременко консультував це видання. Гальченко - консультувала відновлення тиснення на Луцькому Євангелії. Книга зібрала багатьох людей, ця атмосфера присутня й тут.

Даруй Боже, щоб подібні проекти відбувалися частіше. Варто пам’ятати, що Тарас Шевченко вважав за потрібне досліджувати рукописні пам’ятки, він вивчав Пересопницьке Євангеліє, і дійшов вистоти літературного слова завдяки вивченню древніх пам’яток, він збагатив свою мову, свою творчість словянизмаим, мовою пам’яток: "Моє дружнєє посланіє…". Пам’ятки допомагатимуть нам збагачувати свою мову і дивитися на те, як дбайливо зберігали життя і вчення Христа наші попередники. Тому що, якщо ця пам’ятка дійшла до нас крізь війни, загарблення, значить вона збережена і дійшла до нас ціною життів, страждань і подвигів".

 

Доктор філологічних наук, професор Василь НІМЧУК

"ЛУЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ НЕ МАЄ ЦІНИ"

"Цей рік минає під знаком шанування Пересопницького Євангелія, яке називають українською Першокнигою, яку ми любимо – це перлина нашої культури. Але це не є Першокнига. Якщо це Першокнига, то що є Остромирове Євангеліє, чи інші пам’ятки того часу?.. Звичайно, культура наша глибша, і попередниками Пересопницького Євангелія була величезна рукописна спадщина Київської держави.

До нас дійшли крупиці історико-культурного багатства, що було у Східній Славії у давнину. Російська дослідниця Євангельського тексту Лідія Жуковська якось задалася питанням: "А скільки було у Давній Русі книг?". Виявляється, що стільки, скільки було населених пунктів у державі, і монастирів, і церков. А Євангеліє, Апостол і Псалтир – необхідні книги, без яких не можна правити ніяку відправу, то це виявляється - тисячи. Але до нашого часу зберігалося кілька сотен. Деякі книжки дійшли до нас, тому що вони пишнооздоблені - камінням, сріблом із позолотою. Такі книжки зберігали як коштовності. Але воля Господня зберегла для нас книжки менш пишнооформленні. Але вони для нас цінніші за ті, що зберігалися у пишних оправах.

Тепер зайшла мова перекладати – хтось хоче перекласти Пересопницьке Євангеліє. Не треба нічого перекладати, Євангеліє - це Вічна Книга. Треба давати сучасний переклад, але не перекладати з перекладеного.

Мало пам’яток до нас дійшло саме з XIV-XV ст. у силу історичних причин. Через те, такі книги як Луцьке Євангеліє, не мають ціни. З Луцьким Євангелієм мовознавці знайомі за невеликими уривками, що їх надрукував професор київського університету Шоковець. Цілий текст мало кому доступний. Коли ми святкували у Рівному ювілей Пересопницького Євангелія, виникло питання: з якого тексту воно перекладене? Михайло Василєвич написав, що "переклад з язика болгарського на мову руськую". Але старослов’янських пам’яток багато, і існує кілька редакцій Євангелія.

"У ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКОМУ ТЕКСТІ ПОВНО РИС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ"

Так от, будемо мати з Волині Євангеліє, і будемо шукати з якого тексту зроблений переклад Пересопницького. Чим воно цінне для нас? Воно цінне як книжка, як твір мистецький. Але особливо воно цінне для тих, хто досліджує історію української мови. У цьому Євангелії, яке датуємо серединою XIII-XIV ст., яке після дослідження може виявитись і текстом XIII ст. Тут, у церковнослов’янському тексті, повно рис української мови.

У давнину до нас прийшли книги в основному з Болгарії, але поступово люди наші почали їх читати на свій лад, і так виникла давньоруська, старослов’янська мова, а потім і українська. Писець Луцького Євангелія плутає літери "і" і "и", він часто пише "у" замість "в". У слов’янський системі нема звука "ф", він буде пізніше. І писець пише не "Флор", а "Хлор", наче носій якогось діалекту тепер.

Церква робить величезну культурну історичну спробу, що взялася за видання давніх текстів. Церква може відіграти ще більшу роль у збереженні культурної спадщини. Війни, лиха, але те, що стиражоване, воно ніколи не пропаде.

Подвижницьку справу зробив отець Онуфрій – прекрасний організатор і керівник. Пам’яток із Волині збереглося дуже багато, наприклад є Холмське Євангеліє, його треба видати. А ми будемо вдячні всім, хто сприяє збільшенню джерельної бази лінгвістичних досліджень. І будуть вдячні всі ті, у яких Луцьке Євангеліє з’явиться у власному домі. Бажано, щоб були дешевші варіанти цих видань. Як писав Шевченко: "Без золота, без каменю, без хитрої мови, а голосна та правдива, як Господа слово".

Директор ТОВ "Видавництво "Горобець" Ганна ГОРОБЕЦЬ

"ВІДТВОРИТИ СТАРУ ОБКЛАДИНКУ БУЛО НАДЗВИЧАЙНО СКЛАДНО"

"З отцем Онуфрієм ми працюємо з 2005 року і зробили не одну книгу. Але такого рівня складності і престижності – це перша книга, яку ми видали.
Роботу по відтворенню Луцького Євангелія ми почали у лютому 2010 року. Нам відсканували цю книгу. Відтворити таку стару обкладинку, де збереглося мало малюнків, було надзвичайно складно. Сподіваюсь, у нас все вийшло.

Ми два рази були у бібліотеці у Москві, ми гортали Євангеліє, ми доторкнулися до цієї святині і знали, що товщиною вона має бути 6,5 см. І підібрати, щоб був такий папір, що імітує пергамент, щоб книжка була такої ж товщини, і шороховатісті як оригінал, було надзвичайно складно.

Одна шведська фірма нам надала багато зразків паперів. Ми взяли шведський папір, екологічно чистий. Нам у Швеції виготовили блоки, і ми вибрали все, щоб було, як у оригіналі. Такий якісний друг ми виконали в одній із кращих типографій Києва. І книжка дійсно, майже відповідає оригіналу. 500 сторінок. Там тільки формат менший на 5%. За технічними можливостями не можна було відтворити повністю. Але сторінки відтворені в оригіналі – не чищені, не ретушовані, у нас таке було завдання: максимально наблизити до оригіналу. Обкладинку ми робили у Львові – складне тиснення, акуратно і гарно.

Цю книгу ми возили на Львівський книжковий форум, де вона зайняла третє місце - за якість паперу, на якому вона виконана. Також відбулася презентація Луцького Євангелія у Франкфурті-на-Майні".

Фото УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter